Прощання з Героєм — Вадимом Морозовим
Сьогодні, 20 червня 2025 року, Мар’янівська громада провела в останню дорогу нашого земляка, військовослужбовця, колегу, захисника України — Вадима Вадимовича Морозова.
🕯 Жалобний кортеж з тілом Героя проїхав вулицями міста Кропивницький. Під час хвилини мовчання колона зупинилася біля площі Героїв Майдану. Після прощання у місті кортеж вирушив до рідного села Велика Виска, де ми, як громада, віддали останню шану.
Вадим народився 30 липня 1999 року в селі Велика Виска. Навчався у місцевій школі, здобував освіту в медичному коледжі ім. Мухіна в місті Кропивницький, а згодом — у Польщі. Із 2017 по 2022 рік проживав у Варшаві, де поєднував навчання та роботу.
Після початку повномасштабного вторгнення 27 лютого 2022 року Вадим повернувся в Україну. Одразу долучився до волонтерського руху: працював у складі Кіровоградської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, був архіваріусом та займався доставкою гуманітарних вантажів, координував проєкт «Перезавантаження».
У 2023 році одружився, став батьком. З квітня 2024 року працював у Мар’янівській сільській раді.
У липні 2024 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. 5 жовтня 2024 року підписав контракт і розпочав службу у складі 3-ї окремої штурмової бригади на посаді санітара-стрільця.
🕯 25 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Лиманського району Донецької області загинув, захищаючи Україну.
🇺🇦Вадим був не просто військовим. Він був частиною нашої команди, нашої громади. Він став одним із творців молодіжного простору у Великій Висці, активно долучався до розвитку молодіжної політики громади та області. Разом із командою працював над проєктами, генерував нові ідеї — зокрема, мав задум створити подкаст. Був завжди небайдужим, завжди поряд, завжди готовим діяти.
Під час церемонії прощання зі словами вдячності та скорботи виступили Мар’янівський сільський голова Андрій Флоря та представник Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вони відзначили, що кожен, хто сьогодні тримає зброю за Україну, — це наш захист і сила. А кожна втрата — це біль для кожного з нас, для всієї держави.
Вадим залишив побажання щодо музичного супроводу свого прощання. Ми з повагою виконуємо його волю. Тому цього дня, замість традиційних траурних мелодій, звучали пісні, які були йому близькі. Зокрема — Metallica. Це може здивувати. Але це — про нього. Про справжність. Про внутрішню свободу. Про те, що навіть у прощанні він залишився собою.
У Героя залишилися дружина, маленький син, батьки, сестра та племінники.
Ми схиляємо голови перед родиною, дякуємо за сина, чоловіка, брата, батька, який став прикладом сили та гідності.
🕯 Вічна пам’ять Герою.
🕯 Вічна шана всім, хто боронить Україну.
Слава Україні!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
